Міжнародний мистецький проєкт "Місто VS Карантин" це унікальна просторова фото-інсталяція, доповнена аудіо-візуальними ефектами, результат спільної роботи команди кураторів, митців та архітекторів м. Львова.
Проєкт реалізовано спільно з Львівською спілкою архітекторів НСАУ та за підтримки Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА.
В проєкті представлені фото роботи митців з різних міст України та Світу.
Основна тема проєкту "Місто VS Карантин" – відображення за допомогою фото камери нової, контраверсійної для людства реальності, а саме вимушене масове перебування на карантині довгий період часу та життя Міста під час Карантину.
Своїм проєктом організатори хочуть допомогти Місту в протистоянні Карантину та підкреслити важливість культурно-мистецької складової в житті кожної людини і кожного Міста на нашій планеті.
Список країн-учасниць проекту:
Австралія, Австрія, Албанія, Антарктида, Аргентина, Афганістан, Бангладеш, Бахрейн, Бельгія, Бенін, Білорусь, Болівія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, В’єтнам, Великобританія, Гватемала, Гонконг, Греція, Грузія, Еквадор, Єгипет, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ірак, Іран, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Кенія, Киргизстан, Китай, Колумбія, Конго, Куба, Литва, Ліван, Макао, Малайзія, Марокко, Мексика, Непал, Нігерія, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Панама, Перу, Південна Корея, Польща, Португалія, Росія, Саудівська Аравія, Сектор Газа, Сербія, Сінгапур, Словенія, США, Тайвань, Тайланд, Туніс, Туреччина, Уганда, Угорщина, Узбекистан, Україна, Уругвай, Фінляндія, Філіппіни, Франція, Хорватія, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шотландія, Японія.
Мета проєкту "Місто VS Карантин"
- Висвітлити проблематику соціального вакууму під час карантинних
обмежень
- Дослідити вплив на свідомість мешканців міст обмежень на пересування
та подорожі
- Надати можливість поділитися враженнями та досвідом набутим під час
карантину
- Показати загальну картину змін у містах та суспільстві в різних країнах, з
різним соціальним статусом, доходом, географічним розташуванням та ін.
- Проаналізувати схожі та відмінні процеси в соціальних групах з різних міст
світу та імплементувати позитивний досвід для зменшення психологічного
навантаження під час локдаунів.
- Навчити людей справлятися з критичною ситуацією, яка є спільною для
людей з усього світу, незалежно від достатку, кольору шкіри та віросповідання.
"Міст о VS Карант ин"
Новини про проєкт
Відео
Влада Ралко
Київ, вересень-жовтень, 2020
"На карантині дещо відбувається з часом, а радше, він відчувається іншим чином. Зазвичай плин часу сприймається за посередництвом того, що можна назвати перебігом речей. Ми займаємося різною діяльністю, переміщуємося у просторі, будуємо плани - і все це може водночас і ховати і проявляти наш час. Тепер майже кожен вчинок корегується карантинними правилами, що суттєво обмежили звичну активність, яка була рятівним прошарком між нами і відкритим всесвітом. Зараз таке відчуття, наче хтось прибрав захисний екран, атмосферу. Доводиться думати над найпростішим, а саме, як дихати, втративши ту рятівну плівку нормального життя.
Я навмисне урівняла такі непомітні та воднораз визначальні речі як час і дихання. У місцях, де людина живе на природі, це відчувається набагато ясніше, ніж у місті. Особливо, коли навідуєш одне й те саме місце регулярно та начебто досконало його вивчив. Як-от ми з Володимиром Будніковим під час відвідин нашого будиночку у вимираючому селі. Повертаючись туди кожного нового разу, не тільки розумієш, як регулярність природи рік у рік затягує те, що, здавалося, було вже опанованим, «культурним», таким собі цивілізованим острівцем, а й відчуваєш, як іде час, який воднораз той самий та інший. Це таке відчуття шкірою, черевом того, що змінюється, позірно лишаючись у тому самому стані. Саме це щорічне повторення підкреслює, що ніколи вже не буде, як раніше. Але, якщо досі був захист, побудований з численних можливостей
(не обов’язково було користуватися ними, досить було їх просто мати), наразі ми опинилися перед часом відкритими, без нічого, без жодних обладунків, смертними.
Власне, мабуть це гостре відчуття свого буття ось так заскочило нас зненацька. Життя перебудувалося дивним чином: воно розшарувалося, втративши минулу цілісність, і деякі прошарки зникли як зайві. Наче лишилося все найбільш необхідне для простих життєвих потреб, але раптом у місцях втрат виникли зони тертя. Утворилися травматичні ділянки там, де раніше були випадкові розмови, недоречні рухи, вчинки, погляди, - усе те, що здавалося вбивством часу, марнуванням, завадою корисній діяльності. Виявляється, ці манівці, таке собі узбіччя реальності, складали щось на кшталт атмосфери для порятунку від опіків часу.
Нещодавно я писала про те, що небезпека, яка чатує саме на дихання, вказує на такий стан як натхнення. Ймовірно, полегшення дихання має відбуватися разом із його з’явою?"
